Фарба під Камінь

Ця притча про те, наскільки важливо вміти довіряти Всесвіту і залишатися спокійними в будь-яких ситуаціях. 

Йшов хлопчик по лісовій дорозі. Світило сонце, пташки щебетали, і повітря було наповнене чарівним ароматом лісових трав. Сосни йшли високо в небо, виливаючи свій чарівний, терпкий запах хвої. Серце хлопчика було наповнене радістю, радістю Життя! І раптом він спіткнувся об якийсь корінь і впав. Радість покинула його, коліно розбита в кров і ниючий біль затьмарила фарби літа. - О Боже! - вигукнув хлопчик, - ну чому ти підсунув на дорозі мені цей корінь? Який же ти хранитель, якщо дозволив мені так боляче вдаритися? - з образою сказав хлопчик.

Піднявся і, злегка накульгуючи, звернув на іншу стежку. Біль поступово стихла. Хлопчик був дуже добрий, щоб пам'ятати образи, і він знову весело заходив по новому обраному шляху. Неабияк втомившись, він спустився до струмка, заклично звав його вгамувати спрагу і відновити втрачені сили.

Напився. Але коли дерся по схилу, що веде від струмка, знову послизнувся і вдарився об камінь, що лежить неподалік.

- О, Боже, ну чому ж мені так не щастить! Знову ти забув мене і не допомагаєш мені йти по моєму шляху!
Поки він вставав і розглядав свої садна і порізи, недалеко від нього звалилося від старості велике дерево, ледь не зачепивши його.

Від струмочка стежка перейшла в широку дорогу, і хлопчик знову весело заходив по ній.

І не знав хлопчик про те, що спіткнувшись перший раз про корч, від нього неподалік проповзала отруйна змія. І якби він не впав, то обов'язково б наступив на неї і розпрощався б зі своїм життям.

А вдруге, коли він вдарився об камінь, піднімаючись по схилу, його підстерігала неминуча смерть, бути задавленим цим могутнім деревом.

Дорога вивела його на велику галявину. Але раптом, налетіли хмари, подув сильний вітер, і почалася гроза. Спочатку дрібні краплі дощу змінилися на більш великі, потім ще більший і дощ переріс у зливу.

Хлопчик побіг в надії сховатися під кроною великого дерева, виднівся на узліссі, і знову впав і зламав руку. І зненавидів він свого Бога.

- Не вірю я більше в те, що ти є, - кричав у відчай хлопчик.

Похожие страницы